На північному фасі, або “вони накопичуються”. Очевидно, що командування військ противника явно зосереджує в районі Кремінна – Лиман додаткові сили та засоби для продовження наступу в напрямку Слов’янська та Сіверська.

Джерело: фейсбук Костянтина Машовця, пише канал 24.

Ворог стягує залізо для наступу
Здійснюється перекидання через залізничну станцію Куп’янськ-вузловий свіжої батальйонно-тактичної групи повітряно-десантних військ (до 52-х одиниць озброєння та військової техніки – 10 танків, 20 БМД, 5 САУ, 15 одиниць автомобільного та спеціального транспорту, 2 СОУ ЗРК “Бук-М1”).

Там же зафіксовано ешелон з озброєнням та військовою технікою для поповнення поточних втрат підрозділів зі складу групування Центрального військового округу, розгорнутого в районі Лиман – Зарічне – Ямпіль. Усього приблизно 30 одиниць бойової техніки (враховуючи 7 танків, БМП / БМД, не менше трьох ПУ РСЗВ “Ураган”, дві одиниці ЗСУ-23-4 “Шилка”, дві одиниці ЗРК “Тор-М1”, два КШМ та три ТЗМ). Обидва ешелони активно розвантажуються.

Через Куп’янськ так само у бік Борової пройшла тактична група реактивної артилерії (реадн) – до 16 одиниць 122-міліметрових РСЗВ БМ-21 “Град” і шістьох одиниць (реабтр) 220-міліметрових РСЗВ 9К57 “Ураган” + ТЗМ-ки обох типів РСЗВ.

Крім того, слід мати на увазі, що в районі Куп’янська противник почав активно відновлювати залізничний міст (роботи розпочалися 30 травня 2022 року), а зі Сватового в район Кремінної (цілком ймовірно, що звідти – далі в район Діброви) перекинули ще не менше шістьох секцій ПМП та два катери-буксирувальники.

Очевидно, що противник у районі Дробишеве – Ямпіль – Кремінна – Зарічне доволі інтенсивно нарощує своє угруповання з метою подальшого переходу в наступ, що передбачатиме форсування на ділянці Пришиб – Шипилівка Сіверського Донця.

Де росіяни можуть завдати удару
Так само не викликає сумніву і той факт, що зараз у командування військ противника на цьому напрямку існує щойнайменше два (а насправді три) можливі напрямки подальшого наступу – на Слов’янськ або ж до рубежу Сіверськ – Верхньокам’янка, ну або одночасно – і туди, і туди.

Зважаючи на те, що 1 червня передові підрозділи супротивника (до двох посилених танками мотострілецьких рот, ймовірно зі складу 15-ї омсбр і 74-го мсп) досить активно намагалися просунутися в районі Старого Каравана в південно-західному напрямку, командування ворога на цій ділянці розглядає одразу всі три варіанти своїх подальших дій.

Однак не треба бути особливо просунутим в оперативному мистецтві, щоб зрозуміти –наступ цього угруповання на Слов’янськ мало того, що буде пов’язаний з вагомими витратами під час форсування Сіверського Донця на ділянці Пришиб – Райгородок (а в ширшому сенсі – аж до Кривої Луки), але й практично буде малоздійсненним, поки в районі Краснопілля – Святогірськ – Маяки – Хрестище обороняється тактична група ЗСУ, здатна добре так тріснути у фланг як Ізюмському угрупованню (яке нині явно не горить бажанням знову повторювати свої атаки на Богородичне та Краснопілля після понесених нещодавно втрат), так і власне самому Лиманському угрупованню під час його спроби прорватися в районі Райгородка.

Або пан, або пропав
Скажу більше, багато в чому доля майбутнього чергового “ривка” російських військ з Ямпільського плацдарму залежатиме від дій групи підрозділів ЗСУ, які обороняються нині в районі Діброва – Озерне. Якщо ці два ключові райони будуть утримані ЗСУ до прибуття основної маси західної “військово-технічної допомоги”, то подальшій долі всього цього російського стада, яке зараз дуже активно накопичується в лісах між Лиманом та готелем “Прилісний” по лівому берегу Сіверського Донця, не позаздриш.

Однак, якщо воно вирветься звідти в той чи інший бік, а можливо в обидва одразу, миттю Силам оборони України стане зле і в районі Слов’янська, і в районі Лисичанська.

Забіг на довгу дистанцію: як переграти окупантів
Резюмуємо. Очевидна концентрація російських військ на Слов’янському та Лисичанському напрямках свідчить про те, що противник не має наміру відмовлятися від задекларованих та “видозмінених” ним політичних цілей кампанії. Більш того, має намір закінчити її з прийнятним для себе результатом у вигляді повної окупації Луганської та Донецької областей України.

Окуповані території Херсонської, Запорізької та Харківської областей у цьому відношенні, треба розуміти, військово-політичне керівництво РФ розглядає як своєрідний “бонус перемоги”, намагаючись досягти і закріпити всі ці задуми військовим шляхом. І поки що це у них цілком виходить.

Якщо хтось вважає, що найближчим часом на болотах “закінчаться резерви”, той глибоко і кардинально помиляється. Не закінчаться.

Стратегічну ситуацію може змінити лише розгром противника на одному з ключових операційних напрямків. Але сам по собі він не станеться. Для цього потрібні стратегічні резерви. Де їх взяти? Це тема іншої й доволі неприємної розмови.