Для того, аби зрозуміти, що нам добре, потрібно подумати про тих, кому гірше, – так вважає мер Миколаєва Олександр Сєнкевич. “НВ” обговорило з ним ряд проблем.

З 260 днів війни нас не бомбардували лише 40. В середньому по Миколаєву прилітає 8-м ракет за день, однак «рекордом» є 38 влучань за добу. 

Чому у Миколаєві немає нормального водопостачання? До війни ми брали воду з Дніпра, а водозабір в тимчасово окупованому Херсоні. Однак 12-го квітня росіяни підірвали два водопроводи діаметром 1,4 метра, мотивуючи це тим, що українські спецслужби можуть використати ці труби для перекидання військ до Херсону. Виявляється, тоді коли Ілон Маск лише розробляв концепцію Гіперлупа, він вже давно був між Миколаєвом та Херсоном. Однак росіяни його зруйнували.

Місяць після цього місто жило взагалі без води, доки ми не збудували трубопровід від Південного Бугу. Через близькість до моря, вода з річки солона та руйнує наші трубопроводи. Близько 50% усієї води, яку ми закачуємо — втрачається через прориви у трубах.

Донедавна ми мали інше питання — опалення, адже солону воду пускати в труби не можна. А питної, яку ми отримуємо зі свердловин, для цього завдання не вистачало. Однак сьогодні системи теплопостачання міста вже на 90% заповнені водою.

Війна в деяких напрямках навчила нас працювати на випередження

Зараз усіх українців закликають економити енергію, а мерів — вимикати освітлення в темну пору доби. Маю сказати, що ми так живемо вже 8 місяців і з перших днів війни перейшли в режим світломаскування та енергозбереження. Війна в деяких напрямках навчила нас працювати на випередження. Містяни ж із розумінням ставляться до всіх обмежень та вірять у перемогу України найближчим часом.

Звичайно, за деякі речі містяни мене критикують. Наприклад, дехто не розуміє для чого зараз косити траву та витрачати на це кошти. Я ж переконаний, що війна — не привід захаращувати місто й перетворювати його на подобу російських міст. Ми маємо власним прикладом показувати, що прибирати й наводити лад у місті можемо навіть під час війни.

Ми готові терпіти та переживати щоденні обстріли, аби лише берегти життя наших солдатів. Адже наші партнери можуть надати нам найрізноманітнішу зброю від танків до Хаймарсів. Однак ніхто не дасть нам людей. Росіяни женуть на війну увесь свій непотріб, тоді коли ми втрачаємо кращих наших людей. Мотивованих, освічених та патріотичних.

Для того, аби зрозуміти, що нам добре, потрібно подумати про тих, кому гірше. Під час дощу в окопах першої лінії Миколаївщини чи Херсонщини може збиратися по коліна води. Коли ти це бачиш, то розумієш, що у нас з вами все чудово.