Довгі черги на автозаправках, обмеження до 10 л «в одні руки» або взагалі відсутність пального, — в кінці квітня країна гостро відчула нестачу бензину, пише НВ.
Близько 80% пального Україна імпортувала, при чому левову частку — з нафтопереробних заводів Білорусі. Остання ж з лютого стала співучасником вторгнення РФ.
До того ж армія країни-агресора останнім часом нанесла цілий ряд ракетних ударів на нафтовим базам в Україні, а також по нафтопереробному заводі у місті Кременчук.
Уряд пообіцяв, що проблема вирішиться протягом тижня і наразі вирішив направити на внутрішній ринок певні обсяги з додаткових резервів. Мовляв, паливо з’явиться, але трохи подорожчає.
Чи буде у українців можливість без особливих перешкод заправляти свої автівки, НВ розповів Сергій Куюн, експерт ринку пального, директор консалтингової компанії А-95.
Що відбувається на ринку пального, і як вирішується ситуація з дефіцитом бензину й дизпалива? Чи є позитивні зрушення?
Ситуація склалась дійсно важка. Зі зрозумілих причин — фактично 24 лютого з першими залпами російських ракет була зруйнована система забезпечення країни нафтопродуктами. Ми втратили наші основні джерела постачання — Білорусь і Росію, а це було до 70% ринку. Ще 10% йшло морем. Тобто ми втратили 80% ринку!
Тому трейдери оперативно почали пропрацьовувати єдиний напрямок, який залишився, — західний кордон і ЄС. І весь березень пішов на те, щоб знайти і законтрактувати необхідні обсяги. Тому що в Європі ніхто не чекав на такого «клієнта», не зберігав такі резерви і не тримав такі обсяги пального. Тому довелося добре пошукати. Ресурси зараз їдуть навіть з Нідерландів. Це безпрецедентна географія [поставок пального], яку раніше годі було навіть уявити.
В квітні ситуація погіршилася в зв’язку з атакою на Кременчуцький нафтопереробний завод. Він був зруйнований і припинив постачання. З березня він надавав суттєву підтримку ринку, який відразу відчув це.
Крім того, було зруйновано понад 20 нафтобаз.
Це все вдарило по запасах, і ми почали дуже швидко їх використовувати, тоді як швидко налагодити імпорт не вдавалося. Так, ресурси ми знайшли, але вони застрягли в портах, на європейських заводах через брак логістики — залізничних вагонів, локомотивів. Український автотранспорт, бензовози теж виявилися неготовими. В Європі дуже суворі вимоги до вантажного транспорту. І цю проблему розв’язати повністю ще так і не вдалося.
Імпорт почав надходити. Загалом, непогані обсяги були завезені у квітні, але їх недостатньо без внутрішнього виробництва. Це й призвело до кризи, яку ми зараз маємо.
Цей процес переговорів пішов. Я навіть знаю, що заплановані особисті зустрічі, а не онлайн. Треба їхати, сідати за стіл разом з бізнесом — їхнім місцевим і нашим, з урядовцями з обох сторін, і разом говорити. Також ідеться про те, щоб, можливо, країни-партнери виділили зі своїх резервів ще якісь додаткові обсяги, які ми можемо оперативно постачати. Але це все потребує часу.
Деякі резерви уряд знайшов у своїх сховищах і готовий ними поділитися, і ось потрібно мобілізувати ресурси наших партнерів. Нам джерел вистачає. Просто треба організувати транспорт — ось це зараз найважливіше.
Я думаю, в травні ситуація має бути здебільшого вирішена.
Вдасться задовільнити попит?
Скажімо так: я не думаю, що ми повністю позбудемося обмежень, які є на заправках. Але вони будуть не такі суворі, як зараз — 10 л в одні руки. Сподіваюсь, до кінця місяця це вже буде 20−30 л. Тобто суттєво легше буде.
Скільки ринкові бракує пального?
Важко сказати, бо через зруйновану систему внутрішнього постачання, а в нас були певні залишки, важко зрозуміти обсяг ринку. Тому й важко сказати, який зараз дефіцит.
Як ви оцінюєте заходи з боку держави в подоланні проблем на ринку — виділення резервів додаткових, збільшення граничної націнки, при цьому відмовилися повертати акциз (зараз дорівнює 0) та ПДВ (був 20%, зараз — 7%) до колишнього рівня?
По-перше, акцизи і ПДВ до ринку не мають жодного відношення — це податки, які лягають на споживача. Те, що їх не повернули, зекономило споживачам 10−12 грн на кожному літрі. Стосовно решти кроків — вони необхідні, правильно, що це робиться. Єдине, що трохи запізно. Це слід було робити якомога швидше, відразу після того, як був розбомблений Кременчуцький НПЗ. Ще тоді стало зрозуміло, що ми матимемо погану ситуацію.
Що саме слід було робити перш за все?
Виділяти додаткові обсяги, переглядати формули [ціноутворення]. Тому що в квітні ми мали ситуацію, коли собівартість імпортного пального, особливо яке завозилось автотранспортом, була вищою за граничну ціну, яку встановлює уряд. Тобто не було стимулів завозити пальне, особливо для невеликих мереж.
Що буде з цінами, до якого рівня вони можуть зрости? Чи виникне ситуація, коли держава муситиме частково компенсувати їх, якщо компанії будуть закуповувати пальне в країнах, де ціна значно вища?
Ні. Суттєво відрізняються саме споживчі ціни. В тій же Німеччині до 50% ціни [пального] – це податки. Ми ж купуємо пальне на оптовому ринку світовому, де ціни однакові – що в Румунії, що в Німеччині, що в Польщі. А як вже світова ціна буде себе поводити — інше питання. Ринок нестабільний через війну Росії проти України. Але я не думаю, що будуть суттєві коливання. Припускаю, що це може бути +/-10% до поточного рівня цін, який і так є досить високим. Тому нинішня ціна — 40 грн за 1 л бензину і 42−43 грн — на дизель, і ще в межах плюс-мінус 10% ціна може коливатись надалі.
Як глобально на ситуацію з пальним, яке ми тепер завозимо з Європи, здатне вплинути нафтове ембарго, яке ЄС може погодити невдовзі?
Звичайно, всі трохи хвилюються з цього приводу, але ми бачимо, що всі країни ЄС, не враховуючи, фактично, єдину Угорщину, вже розуміють перспективу, як позбутися цього [російської нафти]. Вочевидь, вони розуміють і цінові перспективи. Тобто заміна російської нафти на іншу не має внести якісь суттєві корективи. Якщо й буде збільшення, то, по-перше, незначне, а по-друге, не назавжди. Ринок перелаштується на нові рейки, поступово зростатиме видобуток з боку країн ОПЕК [The Organization of the Petroleum Exporting Countries — Організація країн-експортерів нафти]. Тому ця ситуація все одно стабілізується, а ціни потім будуть знижуватись. Високі ціни сьогодні нікому не вигідні – ні США, ні Європі, адже це б’є по споживачах цих країн. Вони робитимуть все, щоб збити ціни, наповнити ринок, стимулювати нафтовидобувні країни.
На скільки життєздатна ідея включити пальне у ленд-ліз, що надаватиме Україні США, чи є взагалі така потреба і можливість?
Такої потреби особливо немає. Я бачу, що є ресурси, українські компанії їх в цілому знайшли, знайшли джерела, які можуть задовольнити наш попит, тому критичної ситуації немає. Головне — побудувати логістику, і щоб, скажімо, порт відвантажував не один состав з паливом на день, а п’ять. Все це можна робити, просто європейці досить такі неквапливі. Тому наш уряд намагається мобілізувати європейських колег, щоб вони акцентували важливість українського напрямку.
Логістика тепер буде значно дорожчою.
Звісно. От візьмімо Полтаву — це лиш до західного кордону понад 800 км, а потім ще можна стільки ж по Європі їхати до пункту наливу. Звичайно, що це суттєві витрати, які складають до 20% ціни нафтопродуктів. Це ціна тієї диверсифікації, яку ми мали б провести вже давно, але чомусь не зробили цього.